wtorek, 17 lutego 2015

Одружуватися чи йти в монастир – по суті, це одне і те ж – це жертовність (Catholic Media Center)

10485817_1503150406569138_1491957068952072313_n
«Справжню любов ми пізнаємо через жертовність», ‒ каже  настоятель парафії Пресвятої Діви Марії у Броварах отець Лаврентій Жезіцький.

«Інакше це не любов, це просто пристрасті. Суп  я теж люблю, але це зовсім не любов», ‒ говорить священик у інтерв’ю газеті Сегодня.
«Якщо хтось одружується або виходить заміж, щоб щось придбати ‒ він глибоко помиляється. Для мене одружитися або йти в монастир ‒ одна і та ж жертовність. Тому що людина і в монастирі жертвує  своє життя Богові, і в сім'ї жертвує своє життя іншій людині. У першому випадку йдеться про жертву Богові, у другому ‒ людині.
Любов словами не опишеш.  Бог є любов. Він приймає і любить нас такими, якими ми є. Проте, як ми не намагаємося, по своїй слабкості гріх таки чинимо - то запізнилася, то пообіцяли і не прийшли, то забули, то не так сказали. Але Бог дозволяє нам помилитися. Батьки теж  часто дозволяють дитині помилитися. Наприклад, попереджають піти тією дорогою, тому що вона коротша і краща, а дитина йде другою  дорогою. Коли вона повертається на дві години пізніше, то зізнається ‒ так, батьки були праві. І батьки прощають. Але Бог настільки милостивий, що ми в будь-який момент говоримо Йому "Ні", і Він нас все одно прощає і приймає.
Хто перед ким у боргу
Для мене прояв любові ‒ те, що я живу. Тому що в дитинстві за всіма діагнозами лікарів я не повинен був жити, а маму переконували зробити аборт, оскільки вагітність загрожувала її життю. Але сьогодні я живий, і мама жива. Для мене в цьому і є любов ‒ у жертовності мами. Любов між чоловіком і жінкою теж жертовна. Хто більше здатний любити? Той, хто хоче бути коханим. Мірою любові є сама любов. І вона в увазі, участі, навіть телефонних дзвінках і безлічі дрібниць. Але любити може той, у кого є досвід любові з дитинства. Якщо тато знущався над мамою, син знатиме, що чоловік повинен так себе поводити ‒ і такий його прояв "любові". І мимоволі буде чинити так само, ставши дорослим. Але якщо він бачить з дитинства, як тато приходить з роботи, обіймає, цілує маму, запитує, як вона, як пройшов день, то він буде чинити так само. Спосіб любові родом з дитинства. Він "виноситься" з батьківського дому. Пам'ятаю, ми з мамою йшли до костелу по 7 км пішки, і нас дуже часто підвозили попутні машини. І я, ставши дорослим, на машині так само зупиняюся і підхоплюю людей, які йдуть пішки. Це мій досвід.
Майже бандит
На жаль, ми часто сьогодні чуємо: "Люблю ‒ так, але одружуватися поки не буду". Чоловікам я завжди пояснюю на прикладі машин. Уяви, що хочеш купити машину, вибираєш довго і раптом бачиш таке, що серце тьохнуло, думаєш, так ‒ вона для мене! Сів, покатався ‒ точно, як для мене! Беру, будь-які гроші віддаю, бо покупців багато, а така машина одна. Вірно? Так і з нареченою. Якщо ти не наважишся одружитися, наважиться хтось інший. Але якщо ти зустрічаєшся, а не одружуєшся ‒ то це вже безвідповідальність. Це те ж саме, як прийти в магазин, поміряти курточку, а потім піти в ній, не заплативши. Зустрічатися з дівчиною, яку не хочеш назвати своєю дружиною, це все одно що красти. Багато хто думає, що жити з жінкою без вінчання ‒ це порушення заповіді "Не чини перелюбу". Я вважаю, що це порушення ще й заповіді "Не кради". Тому що ти взяв і вкрав цю людину, заволодів нею, позбавив щастя з тим, кому ця жінка справді судилася. У такому випадку ти просто бандит, бо взяв не свою людину і тільки морочиш їй  голову.
Любов не минає
У своєму житті ми бачимо безліч наслідків, Наприклад, розлучення ‒ це вже наслідки. Це не джерело проблеми. Потрібно дуже глибоко докопуватися до причин, аж до дня, коли розведена людина з'явилася на світ. Любов не закінчується навіть після смерті. Закінчуються пристрасті, смаки, інтереси. Закоханість може закінчуватися, як і починатися, ‒ не один раз. Але любов від Бога, свою суджену Богом людину завжди відчуєте. Така любов не закінчується. Будуть зустрічатися інші, розумніші, красивіші, молодші, але любов від Бога залишиться любов'ю від Бога ‒ єдиною. А ось протилежність любові для мене ‒ це гординя і егоїзм. Тому що в любові гордині взагалі немає. Це те ж саме, що в мед б накидали солі. Якщо є тільки "я", "моє" і "для мене" ‒ там немає любові.
Раніше Католицький Медіа-Центр публікував опитування "Коханий невіруючий..." про те, чи можна християнам зустрічатися з невіруючими людьми. 


Статтю в оригіналі можна прочитати 
>>> тут <<<

Brak komentarzy:

Prześlij komentarz