Оазові Реколекції для Аніматорів Родин ІІ ступеня 14-15 листопада 2015 р.

14-15 листопада в Київському районі відбулись Оазові Реколекції для Аніматорів Родин ІІ ступеня. Наша районна пара Вадим і Тоня Носови чудово організували і провели цей захід. Духовним отцем реколекцій був з нами районний модератор О. Лаврентій Ян Жезіцький. Місце проведення – чудовий осередок всесвітнього благодійного фонду «Тріумф Серця», розташований недалеко від Кармелітанської Парафії Воздвиження Святого Хреста на Святошино в Києві.

Це була справжня ОАЗА – і в прямому і в переносному значенні.

День ми розпочинали з Утренньої Молитви та Намету Зустрічі, вливаючись в атмосферу миру, спокою, єдності у Христі. Першу конференцію на тему «Покликання і постава аніматорської пари» підготував і провів Вадим.

Вадим і Антоніна розповіли, як Аніматори повинні розуміти свої обов’язки, як їх приймати і яка важлива нині є докладна інформація, яку потрібно своєчасно і без запізнень переказувати.

На зустрічі в групах ділились усі, як розуміють чесноти Аніматори і який він повинен бути в духовному плані та господарчому.

Другу конференцію на тему «Завдання аніматорської пари» провела Валентина Кулик, розповідаючи про використання усіх здібностей і талантів, щоб постійно організовувати і гуртувати спільноту.

Загальну зустріч «Співпраця зі священиком» також провела Валентина Кулик, яка зі своїм чоловіком служать Районовою Парою у Бердичеві. Тут словами не передати, «своє получили і священики і Аніматори» - одним словом не можна давати спати ні одним ні другим. Така співпраця має бути проявом спільного подбання про спасіння конкретних людей.

Потім в прекрасній каплиці осередку відбулася подружня молитва. День увінчався Євхаристією в храмі Воздвиження Святого Хреста, де якраз перебували Реліквії Блаженної С. Марти Вєцкої, які відбувають перегринацію по Україні з нагоди приготування Ювілею 400-річчя Ордену Місіонерів Святого Вікентія де Поль.

Дехто з учасників скористались можливістю переночувати в осередку, де є гарні умови для цього.

Другого дня ми також отримали чудесне Слово від Господа, над яким роздумували в Наметі Зустрічі. Якщо коротко, можна виділити такі ключові слова: ми – Божі вибрані; Любов понад усе; навчайте та напоумлюйте самих себе; усе робіть в Ім’я Господа Ісуса.

Тему першої конференції цього дня «Основна інформація про ДЦ та Подружня духовність» розкривали Аліса і Леонід Ліщинки, які служили колись Районовою Парою в Києві. Вони ділились своїм досвідом впровадження основ Домашньої Церкви у власній сім’ї, але наголошували, що кожне подружжя є особливим і неповторним згідно з Божим задумом. Тільки у Господа ми можемо дізнатись що конкретно Він задумав для нашого подружжя. Власне наша спільнота заснована на таких двох стовпах, як Подружня Духовність і Нова Людина. Можна сказати, що ми завдяки спільноті можемо виховати в собі Нову Людину але також і в своїх дітях виховувати цю Нову Людину. Дуже сподобалась алегорія, що молода людина (дитина, підліток) є як молоде деревце, і якщо його не прив’язати до коликів (батьківське виховання), його може поламати, або погнути вітер (тобто сучасне середовище). Також запам’ятолось дуже промовисте порівняння – що подружжя як корабель і кожен на кораблі має виконувати свої ролі, чоловік і дружина не можуть обидвоє триматись за штурвал, хтось мусить також і «підкидати вугілля».

Підчас праці в групі ми обговорювали радощі і труднощі аніматорського служіння. Якщо підсумувати все сказане, то думаю, якщо сприймати служіння не як тягар, а як привілей (сам Господь довірив тобі це служіння!), то радість перевищуватиме і подолаємо всі труднощі.

Для наступної частини реколекцій - Подружнього діалогу – пари могли вибрати для себе найзатишніші куточки в цьому великому казковому будинку, що мабуть посприяло гарній і відвертій розмові у Божій присутності.

Потім на конференції «Зустріч в колі» Тоня нагадувала нам, що дуже важливо слідувати всім нормам і рекомендаціям згідно Статуту та формаційним матеріалам Домашньої Церкви. Були висвітлені загальні правила проведення всіх частини зустрічі в колі. Всіх доторкнули слова про те, що аніматори є відповідальними за ввірені йому безсмертні душі.

Наприкінці реколекцій дієцезіальна пара Києво-Житомирської Дієцезії – Вікторія і Леонард Зігерти розповіли про Дорогу формації в ДЦ. Наголосили, що повноцінними служителями в ДЦ можуть бути аніматори, які пройшли базову формацію. Потім, розпочинаючи перманентну формацію члени спільноти можуть включатись в дияконійне служіння і тут вже духовному зростанню немає меж. Основним правилом є те, що служіння не повинно протиставлятись сім’ї.

Після такого відкриття горизонтів наша спільнота рушила на Євхаристію, де чоловіки мали нагоду послужити при вівтарі. Літургію очолив О. Віталій Козак OCD, співслужив наш любимий і коханий усіма О. Лаврентій.

Після Євхаристії ми ще на годинку зібрались в осередку, щоб посвідчити про враження від реколекцій. Вдячність, щирість і радість переповнювала нас підчас ділення, після якого була запропонована паломницька подорож ДЦ до Матері Божої Бердичівської влітку, яка надіємось знайде відгук у нашій спільноті та в усіх Парафіях України. Вадим і Тоня також запропонували всім подружжям ДЦ щоденно молитись десяток розарію за нашу спільноту.

Щиро дякуємо нашим організаторам, доповідачам, кухарям – (особлива подяка;) і звісно дорогому отцю Лаврентію!

Ігор і Надія Петрик

             

  

Реколекції Домашньої Церкви Київського Району - ОРАР ІІ - 14-15 листопада 2015

Всесвітній День Молоді в Польщі - 2016

Презентація Домашньої Церкви в Броварах - 8 листопада 2015

Презентація спільноти

«Домашня Церква»

в Броварах

Сьогодні, 8 листопада, в Парафії Пресвятої Діви Марії Неустанної Допомоги відбулась презентація спільноти Домашня Церква.

На запрошення О. Лаврентія Яна Жезіцького з різних Парафій  Києва з’їхались сім’ї, які належать до Оазової Спільноти, щоб розповісти про «Домашню Церкву», її основні принципи, а також посвідчити про свій досвід участі в спільноті і заохотити подружжя броварської Парафії приєднуватись до неї.

На початку відбулась Свята Меса, яку відправив О. Лаврентій, а настоятель парафії – О. Роман Лаба, співслужив з ним. Літургійну послугу виконували брат Майкл та чоловіки з «Домашньої Церкви». Під час Літургії Слова також служили подружні пари. Наприкінці Св. Меси О. Лаврентій поділився своїм досвідом служіння для сімей. Він розповів захоплюючу історію свого досвіду «Домашньої Церкви» – дві найважливіші реальні справи.

Перша – це те, що «Рух Світло-Життя» є натуральною спільнотою в Церкві на відміну усіх інших спільнот, які О. Лаврентій назвав, дивлячись по-людському, штучними. Сказав такі слова: «Тільки сама Церква є натуральна як Містичне Тіло Ісуса Христа. Всі інші спільноти в Церкві є штучними; Парафія, Орден, монастир, Віднова у Святому Дусі, Неокатехуменат, біблійне коло, Розарієві Спільноти, Легіон Марії, та інші. Бо всі ми є чужими, хоч єднає нас Христос, тому що ми не є між собою рідними, а тільки братами і сестрами по вірі в Ісуса Христа і кажемо собі «брате», «сестро», «отче духовний», «мати настоятелько» і тому подібні звернення. А «Рух Світло-Життя» є оснований з родин і на родинах побудований. Тому є найкращою і найправильнішою Спільнотою в Церкві, яка має конкретне і правдиве служіння через розвиток дияконій.

Друга – це те, що «Рух Світло-Життя» є найкращим доказом того, що Церква Христова не є власністю священиків, монахинь, єпископів, кардиналів і навіть Папи Римського. Церквою є всі ми, кожний з нас. І служіння в Церкві повинні нести всі, хто належить до Церкви: я, ти, моя мама, сусід, та всі інші.

Одним словом кажучи, ми всі повинні бути активні в Церкві і своїм служінням давати свідоцтво життя в любові до Бога. О. Лаврентій свою промову завершив такими словами: «Нині в Церкві людей можна поділити на три категорії: парафіяни, прихожани і віруючі. Парафіяни – це ті, котрі мешкають в нашому місті, на території нашої Парафії, які навіть не ходять в костьол. Прихожани – це ті, котрі приходять на Службу Божу в костьол, але нічого більше не роблять. А віруючі – це ті, які справді вірують в Бога і своїми вчинками та активністю свідчать іншим про те, що вони є Живою Церквою Божою.

Потім парафіяни мали можливість подивитись презентацію, яку коментували подружжя «Домашньої Церкви», пояснюючи та розкриваючи суть спільноти, про її методи та засоби.

Головним чином ми ділились, в який спосіб звичайна сім’я може бути Живою Клітиною Церкви. Ми розповідали про те, що у повсякденному житті також можливо відповідати на заклик Христа: любити ближнього, служити та свідчити Євангеліє. Ми не створюємо якусь нову «Церкву», ми намагаємося жити так, як вчить нас Господь через Святе Письмо, а наша спільнота є засобом і інструментом, які допомагають нам у крокуванні за Христом, у наслідування Христа. А особливістю Домашньої Церкви є те, що чоловік і дружина (а згодом і діти) йдуть на цій дорозі разом, зростають у вірі разом, а діти виховуються у християнському середовищі – в сім’ї, на Реколекціях, на сімейних Оазах. А оскільки в сьогоднішньому світі дуже бракує християнського середовища і нам і нашим дітям, тому ми потребуємо такої спільноти щоб і подружжя вдосконалювати і дітей виховувати по-християнськи.

Маємо надію, що також і в інших парафіях не тільки нашого Київського району будемо свідчити про таку чудову можливість – запросити Ісуса в свою сім’ю і перебувати з Ним щодня!

Надія Сєрадська-Петрик

ОАЗА - Бердичів, 24-28 жовтня 2015

>>> Фільми <<<

Ось, на жаль, і закінчились чудові Оазові канікули з Богом в Бердичеві. Дорога до Бердичева була нелегкою. Діти бавилися в поїзді так, що поїзд сходив з рейок. Тому ми намагалися їх заспокоїти, щоб поїзд їхав хоча б на одній рейці. Саме з цього моменту і почалась наша цікава подорож. Діти приїхали з різних міст, а саме з Броварів, Славути, Києва, Городка та з самого Бердичева. Добравшись до Костьолу Святої Варвари, там де ми повинні були провести наші канікули, діти зраділи дому з новим обладнанням, з Wi-Fi, зручними кімнатами та з незабутньою атмосферою. Після того як всі розселились по кімнатах, ми зібрались разом, щоб поділитися на групи, назвами яких були Божі чесноти «Віра, Надія, Любов». Діти познайомились та потоваришували, і саме з цього моменту ніхто не бачив спокою аж до середи. Кожного дня ми мали літургійні групки, катехези та збори по групам згідно з темами «Віри, Надії та Любові». Як завжди у організаторів було багато роботи, через що вони майже не спали, тому тому Отець Лаврентій на Літургії дуже хотів спати і постійно позіхав. Під час Оази працювала Оазова пошта. Дітям ця ідея дуже сподобалось і відразу було написано багато листів. Кожного дня ми мали подорож відкритих очей, де ми відвідали сестер Терезіанок та Кармелітів, де діти дізнались та побачили багато нового та цікавого, особливо дітям сподобались нові є, які вони могли випробувати. А також ми відвідали місцевий парк, де учасники Оази могли пограти на свіжому повітрі. Були у нас і такі діти, чиї батьки відправивши їх на Оазу, забули що в них є діти і де вони знаходиться. Після п’яти, разом проведених днів, ніхто не хотів л. Дуже важко було їхати з місця де тебе люблять, підтримують та завжди допомагають. Діти завжди викликали посмішку на обличчі, радість в душі та бажання робити та творити щось далі, тому ми дякуємо всім батькам та дітям, що вони приїхали та порадували нас своєю присутністю і не тільки цим. І сердечна подяка організаторам, бо саме вони створили т бо саме вони створили та придумали цю Оазу, саме вони зробили найтяжчу роботу, щоб діти могли зручно розміститися та цікаво провести цих п’ять незабутніх днів, саме вони недосипали ночами, не доїдали, нервували та переживали за кожну дитину. Дякуємо Вам за Вашу працю, креативність, ласку, турботу,віру, надію, любов, а особливо за Ваше терпіння!!!!

Ірина Лещик

Анаа Надворна

Олександр Степанов

ОРАР-2ст. в Києві, 14-15 листопада

Слава Ісусу Христу!

Хочемо повідомити,що 14-15 листопада відбудеться ОРАР-2ст. в Києві,в приміщенні благодійного фонду "Тріумф Серця" вулиця Шевченка199а, біля костьола на Святошино.

Присутність усіх аніматорів обов"язкова, можна запрошувати бажаючих з кіл,хто був аніматором, хто хоче більше пізнати який має бути аніматор. 

Колись перед Отцем дамо відповідь,не за те що не знали і не зробили,а чому не знали і чому не зробили.Так що плануймо свій час,щоб два дні віддатися спільноті.

Початок буде о 8 зранку 14, а закінчення 15 о 21 годині приблизно. Якщо кому далеко їхати там можна переночувати.  

До зустрічі. 

З Богом.

Зустріч Спільноти Католицьких Педагогів, 31 жовтня 2015

>>> Інформаційний Лист <<<

Зустріч Спільноти Католицьких Лікарів, 30 жовтня 2015

>>> Інформаційний Лист <<<

ОАЗА - 24-28 жовтня 2015 - Бердичів

>>> ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ <<<

Душпастирський річний Звіт

27 вересня 2014 A. D. - 27 вересня 2015 A. D. 

«Готовність до відповідальності» 

Слава Ісусу Христу! 

Улюблені в Христі Ісусі Браття і Сестри – Діти Божої Церкви!

         Кожна людина у своєму земному житті неодмінно зустрічається з такою справою, як відповідальність. І навіть вже в Небі, після земної мандрівки, ми будемо відповідальні за тих, кого залишили мандрувати далі по земному житті, щоб молитись про їхню щасливу пристань, якою є Небесне Царство.

         В цьому листі до Вас, Мої Кохані Браття і Сестри з Домашньої Церкви, хочу насамперед подякувати Богу за Вашу довіру і наше спільне служіння для Родин Оази. Вам особисто дякую за молитву і плідну працю для спасіння кожної Сім'ї, яку Бог покликав до Спільноти Домашньої Церкви.

         Проживши з Вами рік часу, хочу свідомо представити усім нам ситуацію і потреби нашої Спільноти.

Каденція

         Маючи на увазі різні неприємні випадки у Церкві, коли хтось зі служителів перетворюється в чиновника і блокує всі можливі переміни, щоб як найдовше використовувати Церкву для своєї власної корисливості, я особисто вибрав варіант каденції. В день спомину Святого Вікентія де Поль, на Реколекціях в Зарічанах мені Бог подарував прекрасну подію. На завершення дня, після усіх молитов і конференції прийшли до мене в келію прекрасні гості – дві Київські Районні Пари: Ліщинки та Носові. Вони в цей час передавали один одному служіння, але також шукали для себе священика. І в цей момент, під час нашого гарного спілкування пролунали слова: «Отче, нам потрібний Районний Священик – запрошуємо Вас до Домашньої Церкви.» Кохані! – Ви навіть не знаєте що я тоді відчував. Мені здавалось, що я вже є з Вами від початку світу, поки ще не було Домашньої Церкви. Я відразу погодився. Без ніяких проблем і перешкод. Але мав тільки одне прохання – згода на каденцію. І так ми все благополучно вирішили.

         Ось тепер пройшов рік і закінчується наша умова. Я зі своєї сторони хочу бути чесним і еластичним, тому свідомо здаю звіт за цей рік і прощаючись з послугою Районного Священика виражаю готовність на наступні служіння в Домашній Церкві, а якщо буде потреба, то знову можу погодитись на Районне служіння, або якийсь час продовжити мою послугу, поки знайдеться новий заступник для цієї прекрасної і відповідальної справи.

Наші осягнення

         Ми пережили багато Реколецій, провели дитячі та молодіжні Оази, а також більше познайомились з родинами Домашньої Церкви. Вдалось нам, з Божою допомогою, створити співпрацю з Сестрами Слугами Євангелія, які допомагають нашим дітям переживати річну програму Оази. Також до нас доєдналась с. Аквілля, уршулянка, і с. Констанція, назаретанка. З’явились нові Об’єднуючі Пари та Аніматори. Розпочали редакційну працю і частково друкуємо потрібні тематичні матеріали. Зібрали в більшості дані наших Родин, їхні адреси та номера телефонів. Було написано пару душпастирських листів і відвідав я особисто деякі Кола Родинні.

Потреба змін

         Потрібно повністю змінити підхід до Спільноти Домашньої Церкви як Родинам так і Духовним Особам. Оаза є поважним і дуже відповідним Рухом в Католицькій Церкві. Це не є організація, до якої вистачить записатись. В Оазі є справді великий шанс стати практикуючим християнином. Ми повинні бачити все що добре і помічати помилки, щоб їх виправляти.

Пропозиції

         На початку ми повинні сумлінно і свідомо брати участь в Домашній Церкві. Маємо допомагати іншим у Спільноті, кому важко вдається з обов’язками Домашньої Церкви. Треба конкретно зайнятись Духовенством, яке служить Оазі. Чітко мусимо поділити обов’язки між усіма Родинами і звернути увагу на їхню активність. Мусимо помічати всі негаразди конкретних сімей і йти їм на зустріч з допомогою. Варто у самій Спільноті розвинути якусь працю, яка допоможе Рухові і конкретним людям у спільноті. Є багато людей, які мають освіту і професію, які є спеціалістами свого фаху – і цим треба вміти служити. Навіть можемо ми самі на себе працювати і допомагати безробітним. Таким чином ми можемо зорганізувати своє власне таксі, столярку, будівельну бригаду, музикальну групу, хор, а що найважливіше – літургійну асисту. Важливою справою є також логістика.

Дияконії

         Належним чином потрібно відновити всі Дияконії і створити нові, про які попередньо було вже написано в душпастирських листах. Не біймося достосувуватись до наших потреб, до наших часів і до наших людей. Без Дияконій ми просто йдемо руслом цього світу. А виклики є дуже великі і поважні. Нині ми потребуємо лідерів і правильних вказівок. Ми маємо через Дияконії свідчити про істинність нашої Католицької Віри.

Спілкування

         Ми всі є однією великою родиною. Сім'я – це зразок усього в суспільстві, і навіть Церкви. Відносини будуються і укріплюються завдяки спілкуванню. Нам не можна бути чужими. Ми повинні знати про себе все. Нині маємо можливість до себе телефонувати, писати в інтернеті, приїжджати в гості – це має свій великий сенс. Таким чином ми пізнаємо людей, їхні проблеми і можливості.

Індивідуальна ситуація Родини

         Кожна сім'я має свою індивідуальну історію життя. Але коли декілька сімей збираються в одну спільноту, вони стають духовною великою та суспільною Родиною, в якій ніхто не має права бути анонімним, лише індивідуальним та незалежним, що не перешкоджає духовному та матеріальному розвитку Спільноти. Ми як Спільнота повинні зацікавитись кожною родиною зокрема, чи вони мають за що жити, чи мають одежу, який їхній духовний стан, чи є практикуючими християнами, які їхні подружні відносини – і все це має служити укріпленню сім'ї.

Співпраця з Парафією

         Парафія це також духовна родина, Божа сім'я. Перш за все члени Домашньої Церкви повинні розвивати парафіяльне життя і бути першими помічниками священиків. Ми повинні бути живими парафіянами і активними, не можна тільки раз в неділю вислухати Літургію і втікати по домах. Все, що відноситься до духовного і матеріального розвитку Парафії, повинно бути нам близьке і відоме.

Переказування інформації

         Кожен з нас, повинен подбати про це, щоб ми завжди знали, що відбувається в нашій Спільноті, в Парафії, в Церкві, в країні і в світі. Це є також вираз нашої культури і солідарності. Інформація нині відіграє велику роль у світі та в Церкві. Для нас важливим є те, щоб ми не ставали самолюбними егоїстами, але вміли ділитись усім, що нам самим приносить користь і служить на благо ближнім.

Літургійне життя

         Літургія, яка проводиться в храмах і в парафіях є невід'ємною частиною нашого людського життя. Літургія нас виховує, навчає, лікує, ущасливлює – чинить людяними і відновляє в нас гідність Божої дитини. Літургію ми повинні ставити на перше місце в нашому житті, в усіх наших планах. І повинні її переказувати наступним поколінням. Наші сім'ї повинні до єдиного бути заангажовані в Літургію, бо це найбільший привілей у нашому житті.

Молитва

         Молитва – це розмова з Богом, спілкування з Ним. Якщо в сім'ї не має молитви, то така сім'я служить сатані, бо тільки молитва спонукає нас до добра і провадить до святості. В кожній родині повинна бути щоденна молитва і то не одноразова. Нам потрібно молитись рано і вечером, перед їжою і після неї, перед початком праці і на її завершення. Так насправді, то молитва найбільше виховує наших дітей.

Спільні зустрічі

         Щоб ми краще себе пізнавали і не були для себе чужими та анонімними, потрібно нам подбати про часті зустрічі. Час також диктує нам свої правила. І коли 40 років тому цей психологічний час не так швидко проходив, вистачало людям також у повільнішому темпі планувати своє життя. А коли нині світ розвитку і техніки прискорив цей час, нам не вистачає однієї зустрічі на місяць, чи одних Реколекцій на рік. Ми повинні подбати про наших людей, про нашу ситуацію, про наші потреби і про наш час, а також про нашу ментальність. Зустрічі сімей повинні відбуватись кожного тижня, а Аніматори повинні щомісяця зустрічатись на свою співбесіду. Бо інакше світ нас приглушить і ми втратимо свою цінність. Окрім цього нам потрібно навчитись жертвувати свій час позапланово. Це також підкреслює нашу зрілість і культуру. Є різні нагоди до зустрічів,тільки потрібно їх не занедбувати.

Виховання молоді

         Діти та молодь – це наша надія, наш спокій, мир, злагода і щаслива старість. Важливою справою є те, щоб ми нині подбали про виховання дітей, про їхню катехезу і живу участь в Домашній Церкві. Нам не вистачить зберегти віру, нам потрібно її передати. Не жалійте нічого для молоді та дітей, ні грошей, ні часу, а вони колись Вам за все це віддячать.

Турбота про працю

         Багато людей є безробітних. Це погано впливає на розвиток їхньої сім'ї та подружжя. Діти не забезпечені, погана одежа, люди не доїдають, криза в сім'ї, проблеми і розпад. Нам неодмінно потрібно на це звернути увагу. Допомогти знайти гідну роботу, порадити, підтримати, скерувати правильно перші кроки у напрямку фундаментального достатку. Не можна спокійно спати, знаючи про біду наших ближніх.

Зацікавленість конкретними родинами і їхніми проблемами

         Ми як християни повинні побачити Ісуса у страждаючих та потребуючих. Люди нині хочуть бути почутими, ми їх повинні вислухати і звернути нашу увагу на конкретні проблеми сім'ї. До нас перших повинні звернутись ті, хто поряд з нами сидить на зустрічах Кола, або в одній лавці в костьолі.

Сакраментальне життя

         Без Таїнств людина вмирає. Ми не можемо нічого розпочинати робити, якщо не живемо Таїнствами. Не можна без Бога шукати Божого життя. Основою нашого життя є Господь, Який діє в нас через Таїнства. Ми повинні дбати про часту Сповідь і мінімум про щонедільну Святу Месу.

Християнське життя

         Якщо ми християни – то ми повинні цим гордитись, це наш духовний патріотизм. Люди мають по нас бачити, що Бог є живий, що Він Правдивий, що ми є в Бозі щасливими. Цього не можна скривати. І насамперед поведінкою, потім словами і в кінці релігійними знаками ми маємо свідчити своїм життям про нашу любов до Бога і ближнього.

Круціята визволення людини

         Культура, це перша річ, яку людина вивчає у своєму житті. На цьому пізніше базується людяність, патріотизм, релігійність і віра в Бога. Круціята – це людяний і Божий спосіб життя, це наш стиль, імідж, форма, привілей. Не можна, відмовившись від алкоголю, курити сигарети, красти, говорити погані слова – бо це тільки пародія Круціяти. Круціята визволяє людину повністю, цілковито від усього, що вгроблює її достоїнство і гідність. І це ми сміливо повинні проголошувати, про це свідчити, рекламувати, пропонувати і самими цим радіти.

  

Телебачення, Радіо і Католицька преса

         Засоби Масової Інформації багаторазово несуть добру інформацію людям. Ними також послуговується Церква. І якщо ми є щасливі в Русі Світло-Життя, то маємо іншим про це розповісти, бо не можна цього затримати тільки для себе. Тому всіма силами намагаймося донести людям інформацію про таку можливість, що можна своє щастя знайти у нашій Спільноті Домашньої Церкви.

Звітування та візитації

         Для покращення нашого взаємного собі служіння потрібно усім служителям часто здавати звіт зі своєї послуги. А хто несе більшу відповідальність за нашу Спільноту, повинен візитувати час від часу всі Кола та Дияконії і підтримувати їх для покращення їхніх обов’язків.

Відпочинок

         Сам Господь Бог відпочив після сотворення світу і людини. Відпочинок – це свята річ. Хто не відпочиває – грішить. П’ята Заповідь Божа вчить нас шанувати життя своє і ближніх. Бо вбивця вбиває завжди двох: когось і себе – і так є завжди. Якщо ми навчимось правильно відпочивати, то плідною буде наша праця і ми зможемо на багато більше всього в житті зрбити. Відпочиваймо разом, вчімося дарувати себе другим, свідчмо нашим спільним відпочинком другим, що можна відпочивати з Богом, у молитві, в тверезості і з родиною.

Улюблені в Христі! Живімо так і служімо з радістю, щоб про нас також говорили інші як про перших християн: «Дивіться як вони люблять один одного!».

         Завжди радий буду Вам послужити. Не перестаю бути з Вами і Вашим. Чекаю на Вас завжди. Буду готовий на кожне Ваше прохання. Не бійтесь ніколи, в любий момент, мені подякувати за служіння і про служіння попросити. Від Вас я навчився зрілості, готовності та відповідальності. 

         Пам’ятаю про Вас у молитві та уділяю Вам щедрого Божого благословення + в Ім'я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.

Добре, що Ви є!

Нехай Вам Бог щастить!

З повагою та пошаною і сердечною молитвою

Ваш Отець Лаврентій Ян Жезіцький OSPPE

Київ - Бровари, 27 вересня 2015 Року Божого

Свято Святого Вікентія де Поль

Лист центрального кола ДЦ на 2015/16 р.

ТЕКСТ ЛИСТА

Батьки Оази на зустрічі - 23 вересня 2015

День спільноти м.Житомир п.Св.Софії, 12.09.2015

Слава Ісусу Христу!

План дня спільноти, 12.09.2015

9.00 - реєстрація
10.00 - зав"язання спільноти, презентації реколекцій, свідчення про їх пережиття
10.45 - конференція
11.45 - зустріч в групах
13.00 - підготовка до літургії
13.30 - Літургія
15.00 - Агапа
15.50 - Вечірня
роз"їзд

З молитвою Вадім і Тоня Носові.

VII Міжнародний Форум Tato.Net - запрошення

Cімейна оаза відбулась в Олександрівці

Як ми пережили реколекції

Цього літа наша сімейна оаза відбулась в Олександрівці з 23 липня по 9 серпня під керівництвом чудової Новоград-Волинської районної пари Василя та Юлі Маслій. Аніматорами служили Саша і Юля Хандожко, Вітя і Оксана Черниш та Ігор і Надя Петрик. За Божим провидінням, духовним провідником реколекцій став Отець Сергій Серебровський.

Оскільки всі знають план проведення таких реколекцій, у своїй нотатці я омину теорію, натомість поділюсь деякими особливостями нашої пригоди з Господом. 

Отож, 17 гарних сімей з купою діточок, під пильним оком господарки монастиря, сестри Самуелі, 15 днів і ночей перебували в духовній оазі нового життя.

На початку, так щоб одразу стало зрозуміло «хто тут господар», Господь нас полив рясною зливою, з усіма додатками: блискавками, громом та градом. Потім, мабуть для тих, хто ще не міг відірватись від звичайного комфорту – надовго вимкнули струм (через аварію). А для найбільш впертих - була поламка водного насосу, який забезпечував водою всю територію монастиря. Але, треба віддати належне, ніхто не здався, всі  мужньо перенесли випробування, без нарікань.

Господь звичайно винагородив своїх вірних, а навіть перевершив наші сподівання. У своєму Слові Він давав нам поживу на щодень, а під час конференцій Отця Сергія ми неочікувано отримували відповіді на питання, які нас турбували. Отець завжди був відкритий на індивідуальні розмови та сповідь і сам вражав своєю відвертістю. Господь поєднав у ньому простоту спілкування, почуття гумору і мудрість Божу. А коли Отець Сергій говорив про Божу любов, в нього світились очі. З ним просто хотілось перебувати і слухати. Навіть у вільний час він був з нами, грав в теніс, волейбол, шахи, футбол.

Також для мене гарною несподіванкою були греко-католицькі сім’ї, які ділилися своїми враженнями, своїм досвідом. Родзинкою була Ліда Кондратик, психолог, яка з задоволенням ділилась своїми знаннями, зокрема у сфері психо-емоційних відмінностей чоловіка і жінки. Виявилось, що якраз багато жінок, і я в тому числі, просто потребували цієї, без перебільшення, життєво важливої інформації. Ми з полегшенням видихнули, коли почули, що ми, зі всіма своїми емоціями, є НОРМАЛЬНИМИ. Господь створив нас саме такими, отже емоції таки потрібні. (чоловіки! не знищуйте емоційність дружини, інакше її кохання також перестане бути емоційним…). А якщо ми це розуміємо, то нам легше керувати своїми емоціями, або, якщо і не можемо покерувати, то принаймні не «з’їмо» самих себе безпідставними докорами.

Ще дякую Богу за Богдану, за її відкритість, за її чудовий голос. Пісня, яку вона співала, «Коли Святий Дух наповняє мене…» мимоволі постійно наспівується!

Креативність аніматорів Юлі Маслій і Юлі Хандожко порадувала багатьох: сценка з Відвідинами св. Єлизавети, колядування на світанку, червона доріжка в ресторан, таємне вінчання Галі та Андрія, кропива і багато чого іншого, за кадром;)

Яскравою була і конференція про сімейний катехуменат, яку підготував Ігор Петрик. Дякую чоловічеJ, було дуже цікаво!

Гарним досвідом було піше паломництво в Новоград-Волинський, яке здається не планувалося заздалегідь, але Господь знає, що з нами треба робити… Ми співали та молились в дорозі чотири частини Розарію, а між таємницями слухали тексти про об’явлення в Меджугор’є, які невтомно читав Діма Василевський. Загальною найпалкішою інтенцією цього паломництва було прохання про мир. Так ми відзначили наш День Спільноти, до якого також приєднались гості з Житомира.

Завершуючи своє свідчення, дякую кожній сім’ї за ділення з нами частинкою свого життя, кожному зокрема - за відкритість, а Господу Богу за цей благословенний час. Слава Ісусу Христу!  

  

Більше фотографій можна подивитись на сайті: https://fotki.yandex.ru/users/pantarej2

Спільнота Католицьких Педагогів - запрошення

Спільнота Католицьких Лікарів - запрошення

ОАЗА - 24-28 жовтня 2015 - Городище

ОАЗОВІ КАНІКУЛИ З БОГОМ

Ніщо не може так розвеселити та потішити наші серця, як щасливі обличчя дітей. Таку можливість мали ми, організатори Оазових канікул з Богом, а саме: аніматори – Альона, Ірина, Іванна та Вячеслав, музична група – Оксана, Олександр та Георгій, кухарка Неля, сестра Бернадетта і отець Лаврентій. Ця Оаза відбулась в с. Городище, що на Хмельниччині з 3 по 9 серпня 2015 року для дітей від 2 до 14 років. Найбільшим скарбом цієї Оази є 33 діточок, які приїхали з Броварів, Чорткова, Ірпіня, Хмельницького та з Городка. Під час цих реколекцій діти могли більше заглибитись у Світлі Таємниці Розарія.

В перший день наших канікул з Богом ми розважали Таємницю Хрещення Ісуса в річці Йордан. Після катехез та Служби Божої діти мали можливість самі взяти участь в імпровізованій сценці, присвяченій цій Таємниці і на яву пережити цю подію з життя нашого Господа. Цього дня діти відновлювали в собі Гідність Божих Дітей.

Другого дня під час заглиблення в Перше чудо в Кані Галилейській, другу Таємничку Світла Святого Розарія, діти самі підготували сценку для інших, яку грали під час веселого вечора, який мав назву «Оаза має таланти». Протягом дня діти готували подарунки для своїх батьків та вчились від Ісуса слухняності нашій Матері Марії та батькам.

Так як третього дня, 6 серпня, було свято Преображення Господнього, то ми всією Оазою відкривались на цю подію з життя Ісуса. І для того, щоб краще зрозуміти це чудо, організатори Оази разом з дітьми поставили тематичну сценку, яка дітям настільки сподобалась, що вони захотіли ще. Отож була імпровізація ще кількох сценок, а саме: Зцілення сліпого, Воскресіння Лазаря та Давид і Голіаф. На протязі цього дня діти старались зрозуміти, що в своєму житті вони хотіли б змінити і пробували перемінити своє життя. 

Четвертого дня ми переживали таємницю Проголошення Євангелії та заклик до навернення, коли діти самі могли проголошувати словом Царство Боже, йдучи від хати до хати по селі та залишаючи як пам’ятку Розарій, Біблію, образок та катехізм католицької церкви. Переживаючи з Пресвятою Дівою Марією цю таємницю ми вчились проголошувати Ісуса Христа своїм життям.

Останній день Оази теж був дуже насичений. Темою цього дня була ТаємницяВстановлення Євхаристії та Священства. Діти підготували дуже гарну процесію з Дарами під час Святої Літургії, після чого всі дітки були розділенні на групки, де одні робили вироби із пластиліну, другі – мали майстер-клас по виготовленню солодких прикрас із шоколаду, третя ж групка дітей могли пограти футбол на місцевому стадіоні. На закінчення цього дня та всієї Оази діти підготували сценки-пародії на організаторів Оазових канікул з Богом, також всі разом передивились фото та відео за цей час, який ми пережили тут, в с. Городище.  

Діти та організатори залишились дуже задоволенні цією Оазою – цим часом, який ми провели разом, і вони з нетерпінням чекають на наступну Оазу, яка відбудеться 24-28 жовтня цього ж року. За подробицями звертайтесь за номерами телефонів 098-8167856, 093-2756016 – Ірина.

ОАЗА в с. Городище, 3 - 9 серпня 2015

З 3 по 9 серпня 2015 Р.Б в парафії «Матері Божої з Фатіми»  що в селі Городище Шепетівського Району Хмельницької області  відбулася літня Оаза для дітей «Канікули з Богом». 

Організатором заходу є отець Лаврентій, вікарій з параіфїї «Пресвятої Діви Марії Неустанної Допомоги» м.Бровари, сестра Бернадетта і група служителів з різних парафій.

Метою Оази є навчати дітей катехізму Католицької церкви, правд віри, поглиблення переживання Святої Літургії. Молитва. Щодня ми брали участь в службі Божій, молилися Коронку до Божого Милосердя, і роздумували над таємничками розарію.

О.Лаврентій з аніматорами на зосередженнях викладав наступні теми-

- таїнсво хрещення (Хрещення Ісуса в Йордані)

- таїнство подружжя (Весілля в Кані Галілейській)

- таїнство священства (Преображення Господнє на горі Тавор)

- Миропомазання (Проголошення Божого Царства)                                       

- таїнство євхаристії (Ісус встановив євхаристію на тайній вечері)  і встановлення священства.

Кожного дня для поглиблення матеріалу для дітей проводилися сценки, вистави, а також так звана «Подорож відкритих очей» що в наглядному, жартівливому  прикладі дає дітям засвоїти тему дня.

Дуже запапм’ятався другий день, коли була тема про таїнство хрещення, о.Лаврентій і аніматор пан Славік зробили видовищну виставу «Хрещення Ісуса в Йордані» цим «Йорданом» була місцева річка. О.Лаврентій переодягнувся в Йоана Хрестителя а Славік грав роль Ісуса.

Після того як аніматор Георгій Квеквескірі на березі річки зачитав з катехізму католицької церкви пояснення чим є таїнство хрещення, прибув наш «Йоан Хреститель» та «Ісус», і  «Йоан» охрестив «Ісуса». На фоні сільської  місцевості - вистава вдалася настільки видовищною, що здавалося що ми всі дійсно знаходимося на тому Йордані.  Коли «Йоан Хреститель» охрестив «Ісуса» він запропонував всім бажаючим «Покаятися й охреститися». Нащо всі діти охоче згодилися, заодно й скупалися.

Крім того не забракло й звичайного відпочинку для дітей, цебто дискотека та різноманітні конкурси та ігри. На «Веселому вечорі» сестра Бернадетта була Ді Джеєм дискотеки, а о.Лаврентій посеред дітей здавався найактивнішим танцюристом.

Третього дня ми зайшли до наших сосідів-братів православних в монастир (це колишній Костел Пресвятої Діви Марії та монастир кармелітів ), де мали змогу помолитися. 

Цей  день був цінним також тим, що в його проведенні брали участь практично всі діти. На «Веселому вечорі»  був проведений конкурс талантів, де кожний бажаючий міг проявити себе в художньому мистецтві, в ролі актора, танцюриста чи музиканта. Діти поставили сценку «чудо в Кані Галілейській» про таїнство подружжя. І був зібраний імпровізований музичний гурт, де діти так  як вміли змогли зіграти кілька пісень прослави. Цей захід послугував для того, щоб діти змогли не боятися відкривати для себе нові здібності, не боятися використовувати всі доступні засоби, для того щоб  тим самим служити Господу. І можливо в майбутньому не боятися проявляти подібні ініціативи в своїх парафіях вдома.

6-го серпня мали урочисте свято – Преображення Господнє. Після служби була чудова подорож в гори, де діточки ставили театральні сценки з молодіжними приколами про «преображення Господнє», «воскресіння Лазаря», «Давид і Голіаф», «зцілення сліпого». Ввечері, пан Аркадій – господар і сторож костелу веселив нас казочками та різними жартами.

Всі ми пережили величезне благословення і натхнення на ціх реколекціях і не хотіли вдержати його лише для себе, тому зорганізували евангелізаційний похід по селу, заходили до осель мешканців для того щоб проголошувати їм Боже Царство, поспівати їм пісень, помолитися за їхні інтенції подарувати святе письмо, розарії, образки, і запросити до костелу. Діти розчулили одного з мешканців с.Городище – пана Юрія, який після євангелізації прийшов на літургію. І ніхто в селі не знав, що у  них є художник – пан Юрій, який з задоволенням намалював та подарував дітям свої шедеври.

Також  ми провели прямий ефір  на радіо Марія, щоб дітки поділилися враженнями про Оазу, як вони проводять канікули з Богом.

Цікавою була проповідь пастора Раміна Квеквескірі з м.Бровари, який долучився до нас по скайпу, про те, як дитина може нести «добру звістку» про Царство Небесне.

На останній вечір молодь приготувала сюрприз: сценку «пародія на аніматорів».  А о.Лаврентій давав концерт українських пісень на акордеоні. Також був перегляд фотографій і відео за всю Оазу.

В неділю день виїзду ми мали Святу Літургію,  після якої була подяка всім, хто допомагав провести цей християнський лагер: о.Лаврентій, сестра-монахиня Бернадетта, аніматори: Альона Сергіївна, Ірина Станіславівна, Іванна Валеріївна; помічники аніматорів: Славік і Георгій; музиканти: пані Оксана та пан Олександр; кухар пані Неля, лікар ……, господар костелу пан Аркадій, парафіяни та 32-є найкращих любих діточок. Потім молодь заграли декілька пісень прослави, і дітки отримали подаруночки.

Це був незабутній відпочинок.  Молімося, щоб Господь зрощував ті зерна, що посіяв в наші серця в цей час щоб вони дали великі плоди для Слави Божої.