Cімейна оаза відбулась в Олександрівці

Як ми пережили реколекції

Цього літа наша сімейна оаза відбулась в Олександрівці з 23 липня по 9 серпня під керівництвом чудової Новоград-Волинської районної пари Василя та Юлі Маслій. Аніматорами служили Саша і Юля Хандожко, Вітя і Оксана Черниш та Ігор і Надя Петрик. За Божим провидінням, духовним провідником реколекцій став Отець Сергій Серебровський.

Оскільки всі знають план проведення таких реколекцій, у своїй нотатці я омину теорію, натомість поділюсь деякими особливостями нашої пригоди з Господом. 

Отож, 17 гарних сімей з купою діточок, під пильним оком господарки монастиря, сестри Самуелі, 15 днів і ночей перебували в духовній оазі нового життя.

На початку, так щоб одразу стало зрозуміло «хто тут господар», Господь нас полив рясною зливою, з усіма додатками: блискавками, громом та градом. Потім, мабуть для тих, хто ще не міг відірватись від звичайного комфорту – надовго вимкнули струм (через аварію). А для найбільш впертих - була поламка водного насосу, який забезпечував водою всю територію монастиря. Але, треба віддати належне, ніхто не здався, всі  мужньо перенесли випробування, без нарікань.

Господь звичайно винагородив своїх вірних, а навіть перевершив наші сподівання. У своєму Слові Він давав нам поживу на щодень, а під час конференцій Отця Сергія ми неочікувано отримували відповіді на питання, які нас турбували. Отець завжди був відкритий на індивідуальні розмови та сповідь і сам вражав своєю відвертістю. Господь поєднав у ньому простоту спілкування, почуття гумору і мудрість Божу. А коли Отець Сергій говорив про Божу любов, в нього світились очі. З ним просто хотілось перебувати і слухати. Навіть у вільний час він був з нами, грав в теніс, волейбол, шахи, футбол.

Також для мене гарною несподіванкою були греко-католицькі сім’ї, які ділилися своїми враженнями, своїм досвідом. Родзинкою була Ліда Кондратик, психолог, яка з задоволенням ділилась своїми знаннями, зокрема у сфері психо-емоційних відмінностей чоловіка і жінки. Виявилось, що якраз багато жінок, і я в тому числі, просто потребували цієї, без перебільшення, життєво важливої інформації. Ми з полегшенням видихнули, коли почули, що ми, зі всіма своїми емоціями, є НОРМАЛЬНИМИ. Господь створив нас саме такими, отже емоції таки потрібні. (чоловіки! не знищуйте емоційність дружини, інакше її кохання також перестане бути емоційним…). А якщо ми це розуміємо, то нам легше керувати своїми емоціями, або, якщо і не можемо покерувати, то принаймні не «з’їмо» самих себе безпідставними докорами.

Ще дякую Богу за Богдану, за її відкритість, за її чудовий голос. Пісня, яку вона співала, «Коли Святий Дух наповняє мене…» мимоволі постійно наспівується!

Креативність аніматорів Юлі Маслій і Юлі Хандожко порадувала багатьох: сценка з Відвідинами св. Єлизавети, колядування на світанку, червона доріжка в ресторан, таємне вінчання Галі та Андрія, кропива і багато чого іншого, за кадром;)

Яскравою була і конференція про сімейний катехуменат, яку підготував Ігор Петрик. Дякую чоловічеJ, було дуже цікаво!

Гарним досвідом було піше паломництво в Новоград-Волинський, яке здається не планувалося заздалегідь, але Господь знає, що з нами треба робити… Ми співали та молились в дорозі чотири частини Розарію, а між таємницями слухали тексти про об’явлення в Меджугор’є, які невтомно читав Діма Василевський. Загальною найпалкішою інтенцією цього паломництва було прохання про мир. Так ми відзначили наш День Спільноти, до якого також приєднались гості з Житомира.

Завершуючи своє свідчення, дякую кожній сім’ї за ділення з нами частинкою свого життя, кожному зокрема - за відкритість, а Господу Богу за цей благословенний час. Слава Ісусу Христу!  

  

Більше фотографій можна подивитись на сайті: https://fotki.yandex.ru/users/pantarej2