Слава Ісусу Христу!
Улюблені в Христі Ісусі
Браття і Сестри – Діти Божої Церкви!
У
своїй Превеликій Любові Бог створив людину як одиничну істоту спільноти, яка
будучи індивідуально цілковито повноцінною є також невід'ємною частичкою
суспільства і цілого людства. Сам Господь Бог, Який сказав: «Створімо людину за
образом Нашим, за подобою Нашою, …» (Буття 1:26) є Сам в Собі Спільнотою. Отож
коли Бог сотворив Адама, відразу ж після цього сотворив Єву. І так ми бачимо
вартість і завдання спільноти. Правду кажучи людина найкраще може виконати своє
покликання у спільноті, а такою правдивою і натуральною спільнотою є сім’я, родина. Це перше і найважливіше на землі покликання людини. Взагалі,
якщо брати під увагу цілісність людини як душу і тіло, то головним і
фундаментальним покликанням кожного з нас – це є вічне життя з Богом.
Дивлячись
духовними очима на факт повноцінного нашого життя на землі, помічаємо, що невід'ємним
доповненням для нашої цілісної вартості як людей є Церква, Яку заснував Ісус
Христос, щоб в Ній зібрати усіх розпорошених дітей Божих і відновити через
Таїнства в нас гідність Божих дітей. Тому Церква характеризується спільнотою.
Бо не може хтось сказати, що є віруючим, а не належати до Церкви. Так, як ніхто
не може сказати, що є футболістом, а не належить до команди гравців, які
збираються разом на стадіоні. Або також ніхто не може себе назвати учнем, не
належачи до школи і не перебуваючи у спільноті шкільного класу як колективу.
Ми
сміливо можемо себе називати щасливими людьми перебуваючи у спільноті Церкви
Христової. А щоб ця спільнота Церкви була завжди живою і правдивою, то маємо
прекрасну можливість творити цю спільноту Церкви в наших родинах та сім'ях, а
через це краще зрозуміємо, що Церква так насправді є святою спільнотою
грішників, є великою родиною Божою, яка в собі містить усе людство, усіх хто
бажає вже тут на землі жити дарами Царства Небесного. Отож Оазовий Рух
«Світло-Життя», який у спільноті Домашньої Церкви реалізує повноту сімейства
великої християнської родини, повинен нам допомогти ще більше зануритись у
духовність Церкви, а через наше служіння і свідоцтво християнського життя
приблизити до Бога Його розпорошених дітей усього світу. Цю так хвалебну місію
ми повинні розпочати від наших сімей, від самих себе, від кожного з нас
індивідуально. Бо кожна спільнота у великій мірі залежить від індивідуальної і
конкретної особи, а кожна людина навіть у найменшій мірі завжди залежить від
якоїсь спільноти, яка завжди має свій вплив на значення переживання нашого
індивідууму.
Для
пліднішого зростання наших спільнот Домашньої Церкви і нас особисто як тих,
котрі творять цю Домашню Церкву, ми повинні на ново відкрити для себе значення
і обов’язки приналежності до цього Руху Оази, щоби зрозуміти, що наше служіння
є не настільки обов’язком, як привілеєм, можливістю, бажанням, навіть змаганням
у спільному служінні Христовій Церкві. Для цього потрібно нам зробити певні
деякі кроки в сторону наших братів та сестер, будуючи між нами Христову
єдність, а не коло спільного зацікавлення. Доторкнемось до деяких епізодів з
нашого життя, щоб ми змогли побачити правильне їхнє значення.
Народження дитини
Така
подія в сім’ї є дуже важлива і радісна. Радіють усі родичі та близькі. Уся увага
скерована на дитину, але також на батьків і рідних. Готуємось до гостей і
стараємось про те, щоб найкраще дитину прийняти в дома і привітати батька і
матір з їхньою дитиною. Це є картина майже усіх сімей.
Ми
як люди віруючі не повинні забувати про Бога і про те, що це Господь нам
подарував це дитя. Ми повинні насамперед подякувати Богу за життя цієї дитини і
Йому відразу ж пожертвувати нашу дитину, яку ми від Нього отримали як вираз
Божої любові та довіри до нас. Отже, приналежачи до Домашньої Церкви, ми вже
повинні мати це в крові, що даємо знати про народження дитини нашій спільноті,
просячи її про молитву. Добрим звичаєм повинен бути факт, що ми після род-дому
несемо дитину в костьол на молитву, щоб представити її Богу і подякувати за дар
нового життя. А потім заносимо дитя до дому в нашу родину. При цьому дуже добре
було б повідомити своє Коло Домашньої Церкви, анімато рів і
священика-модератора, щоби попросити їх про молитву і хто має можливість, щоб
приїхали в цей момент до костьолу і разом помолились, а може й навіть
відправили Святу Месу. До цього ми повинні зростати і таким чином будувати нашу
спільноту і вчитись бути разом у кожній життєвій ситуації.
Хрещення дитини
Подібно
як при народженні дітей, так само й тепер, коли хочемо охрестити дитину, маємо
насамперед подбати про духовні справи, а потім вже залишити час для
приготування гостини та інших справ. Як віруючі люди ми маємо поважно подумати
про хресних батьків і обов’язково їх вибрати із Церковної спільноти, а навіть з
Домашньої Церкви. Тому що хресні мають обов’язок виховати дитину у вірі, яку
самі визнають і є практикуючим прикладом набожного християнського життя. Також
гарно є, коли на цю подію зійдуться наші брати та сестри з Домашньої Церкви, а
раніше про цей момент потрібно повідомити як умога більше спільнот, щоб запевнити дитині велику
молитовну допомогу на початку її життя на землі. Це також є вираз нашої
християнської зрілості.
Перша Сповідь і Святе Причастя
Це
прекрасна подія для сім’ї та рідних. Але це також дуже
важлива подія для усієї Домашньої Церкви, а принаймні Спільнот нашого району.
Варто, щоби цю радість ми розділили з нашими братами та сестрами зі спільноти і
повідомили інших про місце і час такої важливої хвилини для наших дітей,
просячи про молитву за них.
Миропомазання
Не
завжди ми відповідно звертаємо увагу на це Таїнство. А є це Таїнство дуже
важливе, коли ми його приймаємо у зрілості нашого християнського життя, що теж
підтверджує нашу цілковиту свідомість про життя з Богом. Тут ми повинні дуже
старанно приготувати наших дітей, яких вже називаємо молоддю, до розумного
прийняття цього Таїнства. Також в цей момент кандидат до Миропомазання обирає
собі друге додаткове ім'я, яке має бути ім'ям цього святого покровителя. І
тому, як при хрещенні були батьки хресні, так і тепер потрібно обрати свідка
для Миропомазання, який також повинен допомагати розвиватись нашій дитині у
вірі християнській. Такого свідка ми маємо обрати з Церкви і найкраще з наших
оазових спільнот, які вже є сталими у вірі і можуть відповідально провадити
нашу дитину дорогою віри.
І
при цій нагоді варто поінформувати Домашню Церкву про те, що наші діти зріло
приймають Дари Святого Духа і запросити на цю подію братів та сестер із
спільноти та попросити про молитву.
Вінчання
Церковний
шлюб подружньої пари є виразом подяки Богу за наречену і нареченого, є це
момент запрошення Бога в нашу нову сім’ю і гарна нагода з рідними, близькими, приятелями, друзями і нашою Оазовою
спільнотою розпочати прекрасне подружнє та сімейне життя. А інших, хто не в
змозі бути поряд з нами, варто в цей день попросити про молитву.
Хвороба
Коли
ми залишаємось самотні в лікарні чи в дома, варто бути в єдності з нашою спільнотою,
яка може в цей момент підтримати нас молитвою, або й навіть присутністю. Не
біймося відвідувати хворих, бо Сам Господь страждає в них і Він на нас у хворих
чекає. А Церква на стільки шанує таку прислугу, що надає нам за це
відпуст-індулігенцію.
Мандрівка на Небеса
Смерть
та похорони наших рідних це невимовна тайна переходу у вічність. При цьому є
також наше страждання, але не втрачається в цей момент свідомість, що вже є
хтось, хто нас колись зустріне в Небі. Тут багато пояснень не потрібно. В цій
хвилині ми повинні самі від себе зробити все, щоб бути там, де зараз нас
найбільше потребують, нашої молитви і звичайної людської присутності. Від
родичів вимагається тільки те, щоб когось хоча б одного з нас повідомили, а ми
вже зобов’язані повідомити усіх інших, не забуваючи ані про одного.
Інші події повсякденні
Ми
не мусимо повідомляти усіх про наш кожний крок щоденний. Але є такі моменти і
події, які часто можуть бути спільними: якась поїздка, праця, відпочинок, виїзд
на Відпуст і тому подібні ситуації. Насамперед завжди йдеться про те, щоб хтось
за нас в цей час молився, а потім може бути так, що ми комусь можемо дуже легко
і зручно допомогти, або хтось нам; їдучи кудись по справах роботи можемо
підвезти когось попутно в якесь місто. Можна тут давати багато прикладів, але
правда є така, що такий спосіб спілкування приносить гарні плоди і будує наше
спілкування.
Бажаю усім нам правильно зрозуміти
спільноту і гарно творити Спільноту Церкви Христової, щоб наша Домашня Церква
була живим Домом Божої Присутності на Землі.
Пам’ятаю
про Вас у молитві та уділяю Вам щедрого благословення + в Ім'я Отця і Сина і
Святого Духа. Амінь.
Добре, що Ви є!
Нехай Вам Бог щастить!
З повагою та пошаною і
сердечною молитвою
Ваш Отець
Лаврентій Ян Жезіцький OSPPE
Київ, 28 жовтня 2014 Року Божого
Святковий
спомин Святих Апостолів Симона та Юди Тадея
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz